Як привчити дитину до самостійності?

Як привчити дитину до самостійності?
Дитина народжується безпорадним і залежним від дорослих. Це абсолютно природно. Але коли малюк підростає, він уже й фізично і психологічно готовий багато речей робити сам: ходити, бігати, користуватися столовими приборами, вмиватися, одягатися. Однак він не завжди хоче цього. Як же привчити дитину до самостійності?

Існує всього два простих правила для батьків, які хочуть привчити дитину до самостійності.

Правило перше: «Навчати дитину робити все самостійно». Це правило має ключове значення. Дитина народжується без будь-яких навичок і вмінь, тільки з безумовними рефлексами. Всі навички він набуває не сам по собі, а засвоює їх при взаємодії з дорослими. Дитина дізнається що робити з тим чи іншим предметом, спостерігаючи як з цим предметом надходять дорослі.

Дуже важливо, щоб батько виступав не тільки в ролі наставника, а й помічника дитини, учасника спільних дій. Дитина потребує того, щоб дорослий співпрацював з ним у справі, допомагав у важку хвилину, підбадьорював і хвалив. Батькам треба постаратися не злитися на дитину за розбиті чашки і тарілки, пролите молоко, відірвану гудзик. Дитина і так засмучений своєю невдачею, не потрібно його додатково дорікати, а краще заспокоїти і запропонувати йому спробувати в наступний раз.

Уміння складати свої іграшки, прибирати за собою - важливий аспект самостійності дитини. Якщо дитину привчити завжди акуратно прибирати свої іграшки, то він запам'ятає, що підтримання порядку в будинку - це так само природно і необхідно, як, наприклад, їжа. Коли в будинку всі речі знаходяться на своїх місцях, витерта пил і вимита посуд, а в процесі збирання беруть участь всі члени сім'ї, то малюк цінує порядок, адже батьки показують, що вони теж його цінують.



Правило друге: «Не робити за дитину того, що він може зробити сам». Із завданнями, посильними для його віку, дитина цілком може впоратися сам, якщо він цього хоче.

З року до трьох малюк переживає особливо важливий період. За якихось два роки він здійснює величезний стрибок у розвитку. Малюк вчиться робити все самостійно: одягати штанці, зав'язувати шнурочки, їсти ложкою, умиватися і т.д. Але не всі у нього може виходити. Якщо на цьому етапі дитина «опустить руки», відмовиться від спроб самостійності, то пізніше йому буде ще важче звикнути все робити самому.

І тут «підлити масла у вогонь» можуть батьки. У поспіху, вони самі готові зробити за малюка те, що у нього не виходить, адже так і швидше, і акуратніше. При цьому, між справою, батьки засуджують, яким розтяпою (нечупарою, недотепою, ледарем і т.д.) є дитина. Таке батьківське поводження формує у дитини комплекси і може вилитися в серйозну психологічну проблему.

Інша крайність, в яку впадають батьки - це позиція «Роби сам, ти вже великий!». Але маленькі діти ще не вміють лінуватися, тому, скоріше за все, дитина не робить щось правильно не тому що не хоче, а тому що дійсно не може впоратися із завданням.



Як мотивувати дитину до самостійності?

Можна надати дитині право вибору, але в рамках. Наприклад, пропонувати маляті не «Чи хочеш ти скласти свої іграшки?», А «Чи хочеш ти скласти свої іграшки зараз або після прогулянки?». Перший варіант по суті не пропонує взагалі ніякого вибору. Адже навіть якщо він відмовиться прибирати іграшки, то його все одно змусять це зробити. Дитина дивується, а навіщо ж тоді запитували? У той же час, можна помітити, що другий варіант передбачає прибирання іграшок в будь-якому випадку, але малюк сам може вирішити, коли йому зручніше це зробити. Так малюк відчуває, що його думка важлива, його бажання має значення.

Щоб привчити дитину до самостійності, важливо дати йому усвідомити, що будь-який вчинок тягне за собою наслідки, а якими вони будуть - залежить саме від нього. Тому не варто поспішати виривати з рук дитини соломинку, коли він намагається тобто нею суп або кашу. Малюк сам зрозуміє, що це незручно і втомлює. Діючи самостійно, дитина вчиться не боятися помилок.

Якщо у дитини щось поки не виходить робити самостійно, то не потрібно турбуватися. Малюк може жбурляти черевички, які «не хочуть» одягатися, кусати свій одяг і кричати. Батькам потрібно навчити малюка просити про допомогу правильно, наприклад, фразою: «Допоможи мені будь ласка!». Але, не потрібно відразу ж кидатися робити все за дитину. Спершу потрібно дати йому шанс впоратися самому, лише злегка підштовхнувши його до дії. Наприклад, можна показати малюкові як зіставити гудзички з петельками, застебнути одну, а наступну - запропонувати застебнути дитині самостійно. Старання дитини потрібно обов'язково похвалити.

Крики, шльопанці, волання до совісті на дитину, коли батьки намагаються привчити його до самостійності, практично ніколи не допомагають. Привчаючи дитину до самостійності, важливо бути послідовними і спокійними. Впевненість у своїх силах і терпіння батьків обов'язково допоможуть малюкові освоїти всі необхідні навички.

Як привчити дитину до самостійності?
Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Увага, тільки СЬОГОДНІ!